Оригинал:
http://www.stihi.ru/2017/09/20/5685
А цікаво: чи жовте листя обирає, на кого впасти?
Чи чекає воно нещасних? Чи чекає воно щасливих?
Чи, можливо, чекає сонця? Чи, можливо, чекає зливи,
щоб омитися наостанок і тоді назавжди пропасти?
І чи заздрить те листя жовте тому листю, яке зелене?
Чи прощається? Щось шепоче, мов людина, що розгубилась,
у якої ще слів багато, та уже часу не лишилось,
і доводиться обирати найважливіше і шалене?
Я дивлюся на листя жовте, те, що впало недавно зовсім,
і на те, у якого буде ще попереду мить падіння.
Щось у мені співає жовтим невимовні слова осінні...
Це напевне моя співає, ще не жовта, – зелена – осінь...
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Интересно: листва, желтея, выбирает, куда упасть ей?..
Поджидает она несчастных?.. осыпает собой счастливых?!
Ну, а может, она ждёт солнца? А быть может, осенних ливней,
Чтоб омыться ей напоследок и потом затеряться в пасти…
Иль завидует листик жёлтый тем, что зелень пока не прячут?
Иль прощается?.. что-то шепчет, как растерянный человечек?
У него есть слова в запасе, да конец его…недалече…
И приходится сделать выбор в пользу главного, не иначе.
Мне всмотреться в листву бы глубже, ту, что только упала оземь,
Но и в ту, у которой будет впереди ещё миг паденья.
Жёлтый клоун зря навевает все печали из слов осенних,
Коль сильнее во мне сияет изумрудная моя Осень…
Аватар из Инета