Оригінал:
Малює на вікні мороз
щось фантастичне, нереальне,
і, ніби золото сусальне,
у кришталі гілки мімоз.
Вони такі п’янкі тепер,
коли шалений, впертий лютий
фліртує, словом вічним скутий,
із віхолою кОтрий день.
На вулиці - зима, сніги,
а в домі тепло і затИшно;
годинник, гречно, про колишнє,
як про несплачені борги…
В горнятку кава або чай,
а на столі цнотливий аркуш,
і вірші, ніби звуки арфи,
і вранішній дзвенить трамвай...
© Веточка Вишни
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Мороз рисует на окне
такое нечто неземное…
сусальным золотом покоит
мимоз букетик в хрустале.
За окнами пьянит и тень,
когда февраль, шальной упрямец,
флиртует, продолжая танец
с порошею который день…
На улице – зима, снега,
а в комнате тепло и душно…
часы напомнят простодушно
о непогашенных долгах…
В заварницу насыпан чай,
а на столе листы бумаги…
стихи исполнены отваги,
и утренний звенит трамвай…
СпасиБо Ванечке Жуку за взятый
у него оригинал…жду Танечку!..
http://www.stihi.ru/2017/09/25/3082
(перевод Ваньки Жука...)