Якось-то передбачене все збудеться,
Про що наворожили ми удвох.
І вимита дощем запахне вулиця,
Й отямиться будинок, наче Бог.
Враз феєрверком у вікні засвітиться,
Полине тихо музика жива,
І сходинок спіраль уверх закрутиться,
Геть дінуться потрібні всі слова.
І мій вагончик крихітний безвізовий
Відкриє, не питаючи квиток.
І ти зайдеш, нестриманий, з валізою,
І буде вечір, як вина ковток.
Не знаючи ще, де тобі постелено,
Торкнешся ніжно рідної руки….
Все буде так, як ворожбою звелено:
Забудемо про відстань і роки.
http://www.stihi.ru/2017/12/02/9923 - тут оригінал