http://www.stihi.ru/2018/09/25/500
Ми випили з дощем на брудершафт
Миклош Форма
Ми випили з дощем на брудершафт і перейшли на "ти".
Зі всіх дощів, з ким довелося випити раніше,
цей став, чомусь, найближчим, найріднішим,
я в серце легко так його впустив.
Не відчували жодних перешкод у спілкуванні – ані я, ні він.
І – хай між нами скло вікна дзвеніло
прозоре – спілкувались просто, мило,
під стукіт зачарованих краплин.
Він – про своє мені. Я – про своє йому. Ніхто не брав
високих нот, не плакав, не божився.
Я – просто чоловік. Він – небожитель.
Й всміхнулися по-братньому: "Пора..."
Давай с тобою, дождь, на брудершафт, и перейдём на "ты".
Из всех дождей, с кем приходилось пить когда-то раньше,
ты почему-то самым стал роднейшим и ближайшим,
я в сердце так легко тебя впустил.
Беседуем, как будто мы знакомы - и я , и ты,
пускай звенит оконное стекло, но
оно прозрачно, мы близки, как клоны,
под музыку небесной красоты.
Ты - о своём, я - о своём. Никто из нас не брал
высоких нот, не плакал, не божился.
Я - просто человек. Ты - небожитель.
И улыбнулись братья: "Всё. Пора..."