Автор: Миклош ФОРМА, Украина
Перевод Инессы Соколовой
***
Он плакал ночью… Снился тяжкий сон,
Щемило сердце, сильно задыхался,
Кололо острым, в помощи нуждался,
С душой те слёзы были в унисон.
Да нет, никто не умер! Живы все!
Светились счастьем, радовались смело,
Его лишь обессиленное тело
Страдало, и кошмары в голове.
В семье для горя не было причин,
Но сам в слезах, а голос слаб и робок,
С ним ночью был его родной ребёнок,
Но кликал странно именем чужим.
---
Оригинал
http://www.stihi.ru/2019/03/23/2426 – на странице автора
***
Він плакав уночі... Це був той сон,
коли бракує серця і повітря,
коли дурного сну холодне вістря
уходить в душу з горем в унісон.
Ні, ні, ніхто не вмер! Усі живі!
І навіть усміхались і раділи!
Але його знесиленому тілу
забракло сил, і тисло в голові.
Раділа уві сні уся сім’я,
лише у нього – сльози без упину,
коли всю ніч ріднесенька дитинка
все кликала його чужим ім’ям...