http://www.stihi.ru/2019/09/04/3561 - це Е переклад моiх власних вiрш
На вершині пагорба, на західної годині,
Запізнілим прийду, ніби тінню самотньою;
Я заповітні дари друзям принесу,
Від чужих вкриваючись з листкiв я кроною..
Я стискаю в руці оману квітка,
Відчуваю вібрацій енергії ритм,
Я сплітаю в руках з оману вінка,
Та з наузен чарівних я роблю щит.
Я один? О, ні-тільки Ви завжди Е зі мною
Як мій сон, чи як правди остання мить,
На бенкеті, і тоді, коли менi бути в бою
І в темному лісі , і попре мені як в масть.
Все можливо, хоч давно моя висохла кров ...
Застарілий, іссущенний міццю вітрів,
Світ перейде, але впевнений, народяться знову:
Дев'ять сил, волхвів дев'ять і дев'ять кутів.