http://www.stihi.ru/2020/03/29/9315
Оригінал:
Замовила вірш і – чекала, чекала, чекала...
Можливо, чекають отак на любов, як на вірш.
Вона неймовірним, величним той вірш уявляла.
Та все усміхалась і морщила носик: «Скоріш...»
А він і не знав, що вона так очікує вірша.
Натхнення шукав, та ніяк не вдавались рядки.
Вслухався у місто удень і нічну слухав тишу.
Та люди настільки ж сумними були, як зірки.
На зустріч без вірша прийшов – не приніс ні сторінки.
Вона усміхалась, і раптом відчув у душі:
найкраще натхнення – це погляд коханої жінки,
а очі кохані її – це найкращі вірші...
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Стихи заказала – и как же ждала, понукала…
Возможно, так ждут лишь любви из одних козырей.
И неимоверно великими их представляла,
И всё усмехалась и морщила носик: «Скорей…»
А он и не знал, что столь сильным желание было.
Он ждал вдохновенья, да строчки навстречу не шли…
И города слушал надежды, легенды и были,
Но люди, как звёзды, мерцали в слезах – не цвели…
На встречу пришёл без стихов – ни строки, даже зыбкой.
Она улыбнулась – и он размягчился и стих:
Поэт вдохновиться способен лишь женской улыбкой,
А очи влюблённые – это не лучший ли Стих?..
Аватар Автора оригинала