вольный перевод с украинского
стиха Елены Каминской "Ще кілька кроків...",
источник здесь:
http://www.stihi.ru/2020/02/17/8655
До весны ещё малость шагов.
Из-под снега встал крокус, рисков.
Небо выткано вширь, высоко,
ждёт от солнышка свет и тепло!
Утром пение птиц через край.
Согревает с шиповником чай.
Поцелуй в шею в жар невзначай
так, чтоб душу слегка обожгло!
Поздравленья приятные эти,
ласки солнца лучей на рассвете,
твои помощь, любовь и приветы-
в ощущеньи души: я живу!
Так дождёмся всхожденья цветов,
смеха с добрых небесных верхов,
поболтать с прототой чудаков
сядем мы в молодую траву.
Вместе мы словно хор голубят.
До зари можем мы прогулять
там, где запахи руты и мят,
чтобы сглаз не явился тайком.
Буду лёгкою в чувствах с тобою
и себя не лишу я покоя.
Ты прижмёшь меня доброй рукою
и укроешь, любя, как крылом!
Оригинал:
А до весни ще кілька кроків.
З-під ґрунту пнеться ніжний крокус,
І небо виткане широке
Чекає сонячне тепло!
І ранок спів несе пташиний,
І зігріває чай шипшини,
І поцілуночок у шию,
Жаркий, що й душу обпекло!
І як приємні ці вітання:
Природи лагідний світанок,
Твої турбота і кохання.
І відчуття що я – живу!
Тож дочекаємося квітів,
І сміху з доброї орбіти,
Та й посідаєм гомоніти
У молодесеньку траву.
Рядком, немов би голуб’ята.
Або підемо погуляти,
Туди, де пахне рута-м’ята,
Щоб приворотів не було…
Я відчуватимусь легкою!
Та не лишатиму покою,
Ти ж пригортатимеш рукою
Свою кохану, мов крилом!