51
Буває, iнодi старий
Не знає сам, чого зрадiв,
Неначе стане молодий,
I заспiває, як умiв.
I стане ясно перед ним
Надiя ангелом святим,
I зоря, молодість його,
Вiтає весело над ним.
Що-ж се зробилося з старим?
Чого зрадiв отcе? Того,
Що, бачите, старий подумав
Добро якесь комусь зробить!
А що-ж як зробить! Добре жить
Тому, чия душа й дума
Добро навчилася любить:
Нераз такому любо стане,
Нераз барвiнком зацвiте.
Оттак, буває, в темну яму
Сьвятеє сонечно загляне,
I в темнiй ямi, як на те,
Зелена травка проросте.
1849