Подражаніє Осії*
Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі!
А ти пишала ся колись
В добрі і розкоші! Вкраїно,
Мій любий краю, неповинний!
За що тебе Господь кара,
Карає тяжко? За Богдана,
Та за скаженого Петра,
Та за панів оттих поганих
До краю нищить. Покара,
Убє незримо і правдиво,
Бо довго-довготерпеливий
Дивив ся мовчки на твою
Гріховною твою утробу,
І рек во гнЇві: "Потреблю
Твою красу, твою оздобу;
Сама розіпнеш ся! Во злобі
Сини твої тебе убють
Оперені, а злозачаті
Во чреві згинуть, пропадуть
Мов недолежані курчата.
І плача, матернього плача
Ісполню гради і поля,
Та зрить разтленная земля,
Що я держитель і все бачу!"
Воскресни, мамо! І верни ся
В сьвітлицю-хату, опочий!
Бо ти аж надто вже втомилась,
Гріхи синовні несучи.
Спочивши, скорбная, скажи,
Прорци своєм лукавим чадам,
Що пропадуть вони лихі,
Що їх безчестіє і зрада
І криводушіє - огнем,
Кровавим, пламенним мечем
Нарізані на людских душах;
Що крикне кара невсипуща,
Що не спасе їх добрий цар
Їх кроткий, пяний господар!
Не даст їм пить, не даст їм їсти,
Не даст коня вам охляп сїсти
Та утїкать; не втечете
І не сховаєтесь ! усюди
Вас найде правда-мста, а люде
Підстережуть вас, на то те-ж
Уловлять і судить не будуть;
В кайдани туго окують,
В село на грище приведуть,
І на хрестї оттім, без ката
І без царя, вас, біснуватих,
Розпнуть, розірвуть, рознесуть,
І кровю вашою, собаки,
Собак напоять!...
І додай
Такеє слово їм додай,
Без притчі вискажи : Зробили,
Руками скверними створили
Свою надїю, й речете,
Що цар наш Бог, і цар надїя,
І нагодує і огрїє
Вдову і сирот... Нї, не те!
Скажи їм ось-що: Брешуть боги,
Ті ідоли в чужих чертогах;
Скажи, що правда оживе,
Натхне; накличе, нажене
Не ветхеє, не древле слово
Разтленнеє, а слово нове
Між людьми криком пронесе,
І люд окраденний спасе
Од ласки царської.
1859
* Осия - ветхозаветный пророк Израиля, взявший в жены двух блудниц, с условием прекращения блуда. Символизирует возвращение Израиля к истинному Богу. - ВП
.