3.
Сонце заходить, гори чорнїють,
Пташечка тихне, поле нєміє;
Радїють люде, що одпочинуть.
А я дивлю ся і серцем лину
В темний садочок на УкраЇну;
Лину я, лину, думку гадаю,
І нїби серце одпочиває.
Чорнїє поле, і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря.
Ой зоре, зоре! - і сльози кануть -
Чи ти зійшла вже і на Україні?
Чи очи карі тебе шукають
На небі синїм? чи забувають?
Коли забули, бодай заснули,
Про мою доленьку щоб і не чули!
1847