16.
Як би зостріли ся ми знову,
Чи ти б злякала ся, чи нї?
Якеє тихеє ти слово
Тогдї б промовила менї?
Нїякого! і не пізнала б!
А може потім нагадала б,
Сказавши: снило ся дурній...
А я зрадїв би, моє диво,
Моя ти доле чорнобрива,
Як-би побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слїзьми-водою розлилось
Колишнеє сьвятеє диво.
1848