Рецензия на «Каяття» (Людмила Киреева-Силенко)
Доброго вечора Людмила! Пів року тому, гостював у старшої сестри, сиділи, балакали, і про це теж, і вона мені каже- а я донькам і онукам так і говорю, даруйте мені щас, пока я ще жива, квіти, цукерки, а коли помру, мені нічого не буде потрібно, ну може, для безсмертної душі ваша пам'ять. З свого боку, я дуже винен своїм дітям, дуже, і намагаюсь, даже щас, 15 днів після інсульта, меньше їх турбувать, просить помочі, бо я знаю- вони мені нічого не винні, тим більше, я просто не заслужив їхні уваги і помочі. На жаль, і таке теж бува. З повагою! Павел Миронченко 06.04.2020 20:51 • Заявить о нарушении
Доброго вечора, Павле!
Дуже прошу Вас не перейматися, бо що було - вже не змінити. Треба берегти здоров'я, настроюватись на позитивні емоції. Тим більше, що зовсім недавно перенесли інсульт. У мене немало знайомих живуть після інсульту вже довгі роки. Їздять на дачі, потроху трудяться - це вже у кого як виходить. Старайтеся читати позитив, гуморески, пейзажну лірику. Якщо є можливість: http://www.stihi.ru/2014/07/26/2457 З найкращими побажаннями здоров'я і душевного спокою, Людмила Киреева-Силенко 06.04.2020 21:05 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
