На http://www.stihi.ru/2017/07/31/6710
В июльском ложе
Июль палящий нас покинул –
Сгорел, как яркий факел, сгинул…
Вот светлый август у порога…
А я всё славлю, славлю Бога!
Так радостно щебечет пташка,
Что забываешь крест свой тяжкий…
И горести, чем мир наш полон,
Коль слышишь ласточкино соло.
И поливаю из кувшина
Цветы рудбекий на куртине,
Они блестящие, как солнце,
Что пламенеет за оконцем…
Уходит лето – грустно очень…
Всё холоднее станут ночи…
Печальны осени мотивы,
За августом - зарядят ливни…
И властный Зевс загромыхает...
А я деревья обнимаю…
Чтоб страха прочь прогнать приметы,
Я улыбаюсь нежно лету.
Опьянена… в июльском ложе
С Тобою я, любимый Боже!
31.07.2017
...................................
Липневе ложе
Гайнув за ріг спекотний липень -
Згорів яскравим смолоскипом ...
Прибився серпень до порога ...
А я - все славлю й славлю Бога ! -
Так славить ніжно рання пташка ,
Що забуваєш хрест свій важкий ...
Ще й ті хрести , що зриш навколо ,
Як ластів'яче вчуєш соло !
І ллєш дрімотну воду в глеки ,
І мостиш квіточки рудбекій -
Блискучих * , як липневе Сонце ,
Що пломеніє за віконцем ...
Збігає літо ... - томить втеча ...
Небавом - перша холоднеча ...
І осені сумні мотиви
В передостанні серпня зливи ...
Та Громовержця - дальні реви ...
А поки - обіймаюсь з древом ,
Щоб страхи й стреси не лякали , -
Всміхаюсь літечку лукаво -
О , як п'янить липневе ложе ! -
Я в нім з Тобою , рідний Боже
...................................
На http://www.stihi.ru/2017/08/16/4367
В ковчег...
Молодые пока колера – всё зелёные ветры…
Это в августе клёнов подпалины еле заметны…
И простор голубой словно выглажен чудом небесным…
И снуют челноком о Творце сонмы мыслей чудесных…
Мой любимый Господь! О Тебе непрестанно мечтаю –
В тихих снах, нежных думах, в толпе и всегда, коль одна я…
Видишь, больше не злюсь, заходи, я душою спокойна! –
Лишь сомнение гложет одно: я готова ль, достойна?
Между Злом и добром коромысло качается шатко…
Вот и строки то длинны, то сжаты, то плачут украдкой…
Только властно вставая за сонною, грустною рощей,
Побеждает Светило потёмки и лаской, и мощью!
Потому, спрятав в ножны мечи, мой единый Властитель,
Мы людей собираем в Ковчег как в спасенья Обитель!
16.08.2017
В Ковчезi...
Ще вітрів кольори молоді - переважно зелені ...
Ще підпалини серпня м'які , ледь помітні у кленів ...
Ще весь простір блакитний вигладжує праска Небесна ...
І снує , наче човник , про Господа думка чудесна ...
Мій коханий Ісусе ! Я солодко марю Тобою -
У думках , ніжних снах , наодинці та поміж юрбою ...
Бач , колючість пропала - заходь в моє серце беззбройне ! -
Є один лише сумнів : чи гідна того , чи достойна ?
Хай змагається Зло із Добром на хисткім коромислі ...
Хай рядки у віршах , то сумні , то розлогі , то стислі ...
Але владно , врочисто за сонно зажуреним гаєм -
Сонце темряву ночі ...ласкавістю перемагає !
Тож , сховавши у піхви , коханий , мечі гостролезі ,
Ми Любов'ю збираємо люд ... в рятівному Ковчезі !