Рецензия на «Класициум» (Ярослав Костюк)
Кожну днину попелом розвіяв на дніпрових схилах... а коли звечоріло, хтось — чи сніг, чи Київ — вихопив із вільної золи клаптик дня недогорілий... Ти ж ним гребував — а тулиш до щоки так, неначе цим зимовим тижнем залатав би прорвані віки. (с) Татьяна Квашенко 03.05.2016 18:43 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |