Яка шалена тиша, де Митець
Розбризкав краплі осені в провулку...
І я вбираю серцем Трускавець
Як місто для останнього притулку.
Вечірнє сонце золотить хрести,
А згодом неба край ніяковіє,
Ще мить - і спалахне! До німоти, -
Така краса... Тремтять на сонці вії,
Не в змозі приховати пасмо сліз...
Як хочеться дожити ще й до ранку!
Обручкою медово сяє ліс.
Бурштинами розшита вишиванка
Моєї долі в надвечірній час.
Вдалося душу зберегти чутливу...
І лісу прикарпатського свіча
Горить, горить... не зазнає опливу.
2005
http://www.stihi.ru/2010/09/28/3616
СПАСИБО за Перевод, Тёзка!
http://www.stihi.ru/2015/09/06/5357
(и ЕЩЁ ЗА ОДИН ПЕРЕВОД СПАСИБО, другая Тёзка!)
http://www.stihi.ru/2017/10/04/10424
(особое с п а с и Б о - Ладомиру Михайлову!