Виходжу в сад, вiн чорний i худий...
Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадку залишає осінь.
В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і ще раз обновлявся.
І він спитав: — Чого ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?
А я сказала: — Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.
І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами —
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова...
* * *
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно – відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина, –
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.
Це так природно – музика і час,
і Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!
Ліна Костенко
* * *
Лина Костенко. Виходжу в сад, вiн чорний i худий
Семён Кац
Я вышла в сад. Он чёрный и пустой.
Ему уже ничто почти не снится.
Лишь лёгкий звук походки молодой
Ему дарует осень-озорница.
Я вырастала в том саду. И он
Ко мне привык и не смотрел сурово.
А может быть, он был в меня влюблён,
И старился, и обновлялся снова.
И он спросил:"Зачем ты не пришла
Моей порою буйного расцвета?"
А я сказала:"Я твоя была
В любую пору - и зимой и летом.
И я пришла не собирать ренклод
В твои плодоносящие минуты.
Чужие ждали от тебя щедрот,
А я пришла порой душевной смуты.
И все мои священные права -
Когда исчезнет солнце за холмами,
Услышать как иссохшими губами
Нашепчешь мне прощальные слова..."
© Copyright: Семён Кац, 2011
Свидетельство о публикации №11104031890
* * *
Из Лины Костенко Двори стоять у хуртовинi айстр
Семён Кац
Двор замело метелью поздних астр.
Метелью буйной, розовой и синей.
Я почему-то думаю о Вас,
Хотя сама я в этом неповинна.
Природа свой свершила приговор,
Года и память в космос улетели.
Но мне о вас всему наперекор
Напомнили осенние метели.
И музыка в свой заповедный час
Приводит Вас неслышно и незримо.
Двор замела метель осенних астр -
Она прекрасна и неповторима!
© Copyright: Семён Кац, 2011
Свидетельство о публикации №11104040016
Другие статьи в литературном дневнике:
