Рецензия на «Умирают мастера Из Л. Костенко Над берегами» (Лучи Надежды)
І жах,і кров,і смерть,і відчай, і клекіт хижої орди, маленький сірий чоловічок накоїв чорної біди. Це звір огидної породи, Лох-Несс холодної Неви. Куди ж ви дивитесь,народи??? Сьогодні ми,а завтра-ви!!! Ліна Костенко Я знайома з Ліною Костенко майже 20 років,дуже добре знаю її ставлення до російської мови...Вона 5 років не бажала мене знати ,бо в мене якось з вуст випадково зірвалося "здравствуйте".Та мені ще пощастило,бо Януковичу вона за "поздравляю" кинула прямо в пику другу Шевченківську премію з усіма "прибамбасами",відмовилася від свого творчого вечора в Палаці "Україна",виїхала в Чернобильську зону і прожила там 3 роки з місцевим населенням.Не знаю кожної людини в Україні,якій би спало на думку перекладати ПОЕЗІЇ Ліни Костенко та ще й на "русский язык"...Але я дуже яскраво бачу картинку:ось вона прочитала переклад,ось ви з нею зустрілися...Та ще й у день народження...Переходя на русский,скажу:это мои размышления без каких-либо претензий.Вы-автор,а значит,решать Вам и нести ответственность за каждое слово Вам.В любом случае вы -смелый человек!Я бы не рискнула замахнуться на ГЕНИЯ.Творческих успехов,удачи!С уважением, Светлана Бублик Краснодон 19.03.2016 23:50 • Заявить о нарушении
Дякую Вам, пані Світлано! Цікаво було прочитати Вашу рецензію. Живу в Україні все своє життя... З дитинства розмовляла російською, хоча моя мати - українка, а батько - наполовину українець, наполовину поляк. Моя бабуся відсиділа в сталінських лагерях 10 років... тільки за те, що вона полька. Побоюючись подій 37 року бабуся не вчила мене своєї рідної мови... Українська мова - моя друга рідна мова, а польську я вивчила пізніше, в студентські роки. Спілкуюсь, за потреби, цими трьома мовами. Направді вважаю, що перекладати з української на російську, особливо в Україні, немає сенсу... адже дві ці мови знають майже всі. До того ж - оригінал завжди краще перекладу... Цей вірш переклала, тому що вирішила взяти участь в конкурсі перекладів. Це була моя друга спроба перекладати вірші Ліни Костенко... Першим був Смертельний падеграс, який сильно "зачепив" душу. Скоріш за все пані Ліна Костенко не була б в захваті від моїх перекладів, але, слава Богу, зараз не Радянський союз і всі мають право вільно висловлювати свою думку, будь-якою мовою, не боячись опинитися в сталінських лагерях. А переводчиков стихотворений Лины Костенко пруд пруди и в Украине, и за рубежом... здесь, на Стихи.ру их тоже немало... Ліна Костенко - яскрава особистість, а вони мають право на деякі примхи...))))))) Була рада з Вами познайомитися! З повагою. Ірина.
Лучи Надежды 20.03.2016 01:08 Заявить о нарушении
Ирина,я тоже очень рада нашему знакомству!Родилась и всю жизнь жила в Луганской области,говорила и говорю на русском языке,но весной 2014 года к нам пришел "русский мир",теперь у нас "ЛНР",а это,поверьте мне, чуть-чуть страшнее,чем 1937...Больше сказать ничего не могу,я и так в расстрельных списках.Единственное о чем прошу -не верьте ни единому слову российских СМИ!!! НЕ ВЕРЬТЕ!!! ЗАКЛИНАЮ!!! С теплом,
Светлана Бублик Краснодон 20.03.2016 16:32 Заявить о нарушении
Светлана, мне очень жаль, что всё так сложилось!
Поверьте, болит сердце за Донбасс! Конечно, я не верю российским СМИ, но, увы, живя в Киеве долгие годы и надеясь на перемены в стране после последнего Майдана, несколько разочаровалась и в наших украинских СМИ… Горько сознавать, что и руководство страны, взявшее на себя тяжёлую ношу вывода державы из кризиса, ввергло её в ещё большую пропасть... Конечно, на то есть и объективные причины... но... Україна намагається йти до Європи, а йде… невідомо куди... Звісно, нікуди з країни ми не будемо тікати, та невже серед нашого народу так і не знайдуться люди, здатні, скинувши зі свідомості пострадянське ярмо, сприяти відновленню та воскресінню нашої Вітчизни? Тримайтеся та бережіть себе!!! Ірина. Лучи Надежды 20.03.2016 17:14 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
