Рецензия на «Тендiтнiти...» (Сара Мильгрем)
Невимушеність... Вже вкотре звертаю увагу, що саме цей термін найбільш влучно характеризує Ваші вірші українською. Не маю нічого проти ані щодо Ваших творів російською, ані щодо російської мови взагалі, але, на мою думку, саме українською Вам вдається досягати довершеності, майстерно виплітаючи мереживо почуттів, думок і ще чогось невловимо-ефірного. І, саме тому, хочеться повертатись до Вашої поезії знову, і знову, і знову. Александр Ковалевский 17.06.2019 17:57 • Заявить о нарушении
У мене ця мова в серці лежить, від мами.
Її давно нема зі мною, але здається, що поруч. У всіх так, мабуть, з тими, кого колись любили і кого вже ніколи не буде. Дякую, Олександре, за теплі слова. Сара Мильгрем 18.06.2019 13:53 Заявить о нарушении
Людина це перш за все пам'ять, яку вона залишає по собі після того, як закінчиться її земний шлях. Колись дуже давно мене вразила інформація про те, що після колапсу зірки її світло може розповсюджуватись ще мільйони років.
Ваша мама без сумнівів була винятковою жінкою, яку можна порівняти з зіркою, що погасла, але її тепло через Вас відчувають багато людей, які її не знали й не бачили... Александр Ковалевский 18.06.2019 23:55 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
