Рецензия на «Пророк» (Яна Стебелькова)
Та й не було з ким воювати справді. Усі жахи були лише мара. Чого на визволителя чекати, як не наважишся рушницю ти підняти на ворогів? Коли ти чорно-біло світ ділив, в якому все давно уже сіреньке, сміявся світ із тебе та крутив тобі вказівним пальцем біля скроні. А ти ридав, тягнув до сірих них долоні, і про любов безгрішную молив. Олись Лапковский 06.02.2022 01:29 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |