Рецензия на «Рыбница» (Константин Жосан)
Рибниця Обличчя в міста кожного своє, Характер – чоловіка, хода – жінки, У Рибниці це все насправді є, Від городян – найвищі всі оцінки! Мов знахідка – чарівна парків тінь, Що в спеку місто бережно собою Закриє, звично в полудень півтінь Гутарить із фонтанною водою. Стрічає вранці вулиць чистота, А квіти – веселково-кольористі, Злітаєш в вись опуклого моста, Неначе на картині пейзажиста. Дарує місто і цемент, і сталь Республіці. Тут праця у пошані. А храм на в’їзді – міста пектораль, Небесний страж, бо діти ми кохані. Переклад Олени Гешко Елена Гешко 13.12.2022 22:59 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
