Рецензия на «Смерч» (Анфиса Третьякова-Федина)
Смерч (оригинал) Я пам’ятаю той осінній день. Коли село покрили чорні хмари, І жах стояв в очах людей, Бо наближався смерч, мов та примара. Худобу заганяли люди в хлів, Самі з дітьми ховалися у хату, А я з маленьким братиком своїм Шукаємо в дворі мою собаку. А смерч гудів, мов дикий, злющий звір, Та виривав з землі кущі, дерева, Неначе вже кінчався білий світ. Страшенний жах проймав від цього реву. Та мить — в дворі з’явився старший брат. В руках його була моя собака. Вам радощів моїх не передать - Собаку обіймала, й також брата. Тварин багато погубив той смерч, Але до мене щедра була доля - Мою собаку обминула смерть. На те була Свята Господня Воля.. Анфиса Третьякова-Федина 10.03.2024 22:20 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
