Рецензия на «Отам село...» (Вячеслав Романовський)

Щось голубе, щось блакитне, безтямне,
Щось поцілункове навіть, а, може й вороже,
Стишує кроки й говірку, і гамір:
Постаті любі у часі нестримнім пороші.

Дякувать богові, з ними відбУлася зустріч,
Дякувать богові - звірилось небо людині...
Мрія вербОва - панує довірливість - устрій,
Що відчуватимем ми, щироокі, й донині!

Любовь Иващенко-Сизых   26.02.2019 22:25     Заявить о нарушении

Перейти на страницу произведения
Перейти к списку рецензий на это произведение
Перейти к списку рецензий, полученных автором Вячеслав Романовський
Перейти к списку рецензий, написанных автором Любовь Иващенко-Сизых
Перейти к списку рецензий по разделу за 26.02.2019