Рецензия на «Ответ молодой траве» (Людмила Переводчикова)

Відповідь зеленій траві
Наталя Баклай

Трава, трава. Яка ти ще зелена! А вже зібралась говорить про мене. Лиш виткнула свої маленькі ріжки, А вже так хочеш уколоти трішки... Трава, трава. Ти не трава – травичка. Іще свого не бачила ти личка, Ще голосу не подавала зроду Посеред кропиви, осоту й глоду Трава, трава. Тебе ще не топтали. Ти ще не знаєш, що таке отава. Тебе ще й дощ весняний не кропив, Ще грім не бив, ще вітер не косив. Іще густі, задимлені тумани Тебе ні разу не поцілували... А ти взялася говорить про мене! Трава, трава. Маленька і зелена... Ти ще не ждала, коли прийде вечір, Аби йому схилитися на плечі. Ти ще не знаєш, що буває біль На все відпущене життя – один. Трава, трава. Яка ти ще зелена! Ну що ти можеш знать, траво, про мене? Як діждешся посічених морозів І станеш жовтим сіном при дорозі, Як обпече лютневий вітровій, І сльози прикиплять тобі до вій, Як вистоїш, не втративши надії, Від розпачу як не розгубиш мрії, І як весною зійдеш на подвір’ї. Тоді і поговоримо як рівні!
ЭТО ОРИГИНАЛ

Людмила Толмачёва   04.09.2021 17:37   •   Заявить о нарушении