Рецензия на «Поиск» (Маценко Виталий)

Добрий вечір, Віталію! Я вчора забув сказати, звідки 38% відмінності в лексиці. Це офіційні дані інституту мовознавства, причому - також і російського. Дані давні, ще радянської доби. Якщо брати питому (автохтонну) лексику, то, я думаю, відмінностей буде більший відсоток. Адже з'єднує ці лексики те, що десь до 60% лексики запозиченої з грецької, латинської, англійської. До речі, жодного свого рідного слова в укр. і рос. мовах на букви А та Ф, а за словниками це десь близько 8 тис. слів. Це пояснює те, звідки до нас прийшла цивілізація, освіта, наука і т.п. Я написав у замітках тому, що забуваю відповісти на твої питання.
Щодо видання, то твоє завдання зібрати за рубриками на один файл і переслати мені на електронну пошту. Все інше я зроблю тут, в тому числі передмову.
Ти чомусь ніби образився, що три слова Володі переважили твої. Не сміши. Ти запитав, яка була рецензія його, я відповів, що три слова: "Віталій, ти геній". Прочитав він за декілька днів тому, що він також викладав десь 35 років і для нього прочитання звичніше, ніж для тебе. Так що твій талант поета набагато вагоміший, ніж наші труди. Це ж очевидно. Тому я й писав про білу заздрість, адже тобі постійно допомагає натхнення, а для прозаїка інша максима. А саме: "Потрібно любити те, що робиш, тоді робота піднімається до творчості". Я вже, здається цитував цей вислів російського класика.
Щодо цього вірша, то також мене вражає його влучність. Хоча є й зауваження. Поети, що не кажи, бажають слави набагато більше, ніж всі інші категорії творчих людей. Вже те, що ти виставляєш публічно свої поетичні твори, свідчить на користь слави. І це правильно, все ще за Платоном. Але в цьому і драматизм їх життя, адже слава проходить, а натхнення не щоденне. Другий куплет краще не "вдохновение", а "вдохновения", принаймні, так велить граматика. Треба, очевидно, кому поставити: "Такое легкое, как вдох", адже далі йде перерахування цих "как". "Как чудо вдохновениЯ". Оскільки кожен, хто читає, є співавтором і водночас автором так званого похідного (вторинного) художнього образу, я б ставив тире в деяких місцях, а не коми. Наприклад: "Есть масса слов и словари - А я ищу невинные... Но сколько слов не говори, А краше всех - старинные..." Тут не дуже добре "и словари", адже за смислом напрошується "и словарей". Думаю, що ритм і рима не постраждають від "не говори" та "словарей". Думаю також, що можна "Но ВСЕ Ж ищу заветный клад". Так більше мук творчості, мук пошуку слів, оскільки так заявлено на початку вірша. Останні два куплети, так мені здається, не зовсім щирі. Адже слова знаходиш легко, тому що вони ллються самі собою. Я ж не думаю, що ти творив його багато годин. Це на замовлення партії потрібно було мучитись на зразок "Грамм добыча - год труды". Я про себе скажу. Якщо я розумію суть поняття як душу методу (Гегель), то я пишу доти, доки воно мене веде. Звідси я мало читаю когось, адже це буде реферування, а не авторська творчість. Мене хвалили за докторську ще й тому, що в ній не 500 джерел, а десь у межах 35-40. Де ж авторське, якщо 500 посилань? Я взяв це на озброєння ще від Сенеки, який радив не читати багато, але неодмінно Платона, Аристотеля і Епікура. Думаю також, що краще "Но если слов Я не найду", а не "словО". Перед цим же ти шукаєш "нужные словА". Вибач, що так детально проаналізував, але це справді щось схоже на рецензію. Слово означає - суворе судження, детальний опис і розгляд. Справді, магічне слово, адже маг - той, хто прозріває невидиме для мас. Ось чому вони шукають темну масу. Хай щастить тобі у творчості. Дякую за чудовий вірш про важливість здоров'я.


Виталий Жадько   01.09.2016 20:34   •   Заявить о нарушении